Дощ

І знову дощ ввижається мені
Він йде вже цілі дні і ночі
Як тільки закриваю очі.
От, знову дощ і роздуми сумні…

Була весна, ота пора прекрасна,
Що нам любов подарувала
І ніжна пісня тихо грала…
Була зоря. Вона світила ясно.

А потім осінь, сльози і розлука…
Щаслива мить пішла, минула,
Та тиха радість промайнула
Мені лишилась тільки мука…

Чого це я? Що трапилось зі мною?
Невже це дощ? – І знову ні,
Він ще ввижається мені,
Де ми гуляємо з тобою…

Цікаво ж так в житті буває:
Ще вчора були близькі ми,
Сьогодні, наче вороги.
Чому? – Ніхто цього не знає…

Дивлюсь в вікно, і згадую про тебе,
Так важко, сум мене бере,
Чекать, коли любов помре
Та полетить назавжди в небо.

Закриті штори, й наче все минуло.
Прощайте спомини сумні!
Не хочу бачити в вікні
Того дощу, немов його не було…

март 2012г.