Сон

Блоґ: Олег Герман

Я бачив сніг, що танув на долоні
І як сльоза, стікав тобі до ніг…
Гаряча кров пекла вогнем у скроні.
Так танув я, неначе білий сніг.

Що було, я не знав, та знав, що буде.
Ти підійшла і я вже чув біду,
Чув стукіт серця, як здригались груди,
Мені здавалось, з розуму зійду…

А так і сталось, хором стоголосим
В умі звучало лиш твоє ім’я.
М’якенький шовк, — русяве те волосся
Я пестив ніжно, як мале дитя…

А потім зранку знову прокидався
Та розумів, що ти була — лиш сон,
А хто ти – так і не дізнався…

Минають ночі, дні сумні минають,
А погляд твій шукаю досі скрізь.
Лиш сірі птахи в небі пролітають…

І знову я один посеред моря…
Моє ти щастя, ти – моя недоля…

апрель 2012г.