Посвящение...

Начав писать, я с самого утра,
А нет, скорее, стало быть, что с ночи,
Теряясь в мыслях, путаясь в словах,
Акростихом сонет составил очень

Шершавой рифмой… Ты – собой горда,
А я – романтик, грешный, как и прежде…
Боюсь сказать ненужные слова,
Оставив повод лишний для надежды.

Рискую вылить воду в решето
И вновь остаться голым без одежды…
Скажи мне честно, друг мой виртуальный,
О чем грустишь и чем я так согрет?! 

В своей стихии… Просто ненормальный…
А ты – сиянье, чей-то белый свет…


Всесильным чувствам грешно поклоняясь,
Себя привел неведомо куда.
Тебя понять хочу я и пытаюсь
Избавить мысли, душу от греха.

Хранить все время тайну невозможно,
О чем молчишь – так лезет изнутри.
Тихонько в дверь войду я осторожно
Вчерашней басни. Господи, прости!..

О, кто я – врач иль просто так писака
Ранимый, нежный, горестью прибит?
Едва замечен женщиной… Досада…

Но как найти, распутать эту нить?..
И так приятно видеть тебя снова…
Игру онлайн мне эту не забыть…

5 коментарів

Юлія Червенюк
твої вірші стали живішими
Олег Герман
Дякую!)) Цікаве, однак, спостереження… Що ти маєш на увазі?)
Юлія Червенюк
Вірші наповнені змістом цікавіші та спонукають до роздумів. Живі емоції породжують живу поезію.
Олег Герман
Ми живемо, набираємося нових вражень, емоцій та досвіду… Кожен намагається розвиватися у справі, якою займається… Дякую, Юля!)) І тобі бажаю творчих успіхів!))
З теплом…
Тільки зареєстровані та авторизовані користувачі можуть залишати коментарі.
або Зареєструватися. Увійти за допомогою профілю: Facebook або Вконтакте