Зимова казка

Блоґ: Олег Герман

Замовчали вітри, що раніше навіяли смуток,
Осінь разом з дощами у синю полинула даль.
І не жаль…
Серце моє прийми — найдорожчий у світі дарунок!
Подивись навкруги, може, й справді потрапили в рай...

Наша осінь пройшла і її вже ніколи не буде…
Ми змогли. Ми зуміли ту нашу любов зберегти.
Тільки ми…
І нехай там кричать, щось говорять про нас інші люди,
Та ми вірили в це і насправді збулись наші сни.

Ми з тобою так довго ходили, блукали на грані
Між любов’ю й байдужістю, темною ніччю і днем.
Лиш вогнем
Обпікали години безсонних ночей на світанні,
Як мовчали й не знали чи ще щось назад повернем…

А тепер тільки ми і зимова на вулиці казка…
І не холодно нам. Наче зникла кудись пустота.
Тільки та,
Від котрої так щиро хотів я любові і ласки,
Біля мене й ми знаєм, любов – вона дійсно жива!

грудень 2012р.