Не приходь

пам’яті тієї, кого нема з нами…


  Не приходь, не приходь в снах щоночі, 
    Не тривож, не ятри мою душу! 
      Сни — жахіття, а, може, пророчі... 
         Я назавжди забуть тебе мушу. 

         Не дивись, не дивись так на мене
      Крізь минулого темного відчай,
   Бо тебе вже ніхто не поверне
І не гляне по-справжньому в вічі. 

Ти пішла… Відлетіла у вічність
   Журавлем серед сірого неба 
      І забрала собі всю ту ніжність. 
          Забирай… Її більше не треба... 

            Я любив, я кохав тебе ніжно, 
               Але доля — то річ є зрадлива. 
                  Ну, навіщо, хто скаже, навіщо 
                    Це нещасне життя погубила?.. 

                  І тепер тобі краще, ніж з нами 
               На землі цій брудній окаянній. 
            Я до тебе все лину думками, 
         Повертаюсь в той ранок весняний... 

      Щоб не спати — молюсь порожнечі, 
   А удень впізнаю тебе всюди.
 Не являйся мені — тихо шепчу  -
   Там без мене тобі краще буде...

      Не приходь, не приходь в снах щоночі, 
         Не тривож, не ятри мою душу! 
            Сни — жахіття, а, може, пророчі... 
              Я назавжди забуть тебе мушу...
 

  14. 12. (2011)
              2012
  

0 коментарів

Тільки зареєстровані та авторизовані користувачі можуть залишати коментарі.
або Зареєструватися. Увійти за допомогою профілю: Facebook або Вконтакте