Не приходь
пам’яті тієї, кого нема з нами…
Не приходь, не приходь в снах щоночі,
Не тривож, не ятри мою душу!
Сни — жахіття, а, може, пророчі...
Я назавжди забуть тебе мушу.
Не дивись, не дивись так на мене
Крізь минулого темного відчай,
Бо тебе вже ніхто не поверне
І не гляне по-справжньому в вічі.
Ти пішла… Відлетіла у вічність
Журавлем серед сірого неба
І забрала собі всю ту ніжність.
Забирай… Її більше не треба...
Я любив, я кохав тебе ніжно,
Але доля — то річ є зрадлива.
Ну, навіщо, хто скаже, навіщо
Це нещасне життя погубила?..
І тепер тобі краще, ніж з нами
На землі цій брудній окаянній.
Я до тебе все лину думками,
Повертаюсь в той ранок весняний...
Щоб не спати — молюсь порожнечі,
А удень впізнаю тебе всюди.
Не являйся мені — тихо шепчу -
Там без мене тобі краще буде...
Не приходь, не приходь в снах щоночі,
Не тривож, не ятри мою душу!
Сни — жахіття, а, може, пророчі...
Я назавжди забуть тебе мушу...
14. 12. (2011)
2012
Не приходь, не приходь в снах щоночі,
Не тривож, не ятри мою душу!
Сни — жахіття, а, може, пророчі...
Я назавжди забуть тебе мушу.
Не дивись, не дивись так на мене
Крізь минулого темного відчай,
Бо тебе вже ніхто не поверне
І не гляне по-справжньому в вічі.
Ти пішла… Відлетіла у вічність
Журавлем серед сірого неба
І забрала собі всю ту ніжність.
Забирай… Її більше не треба...
Я любив, я кохав тебе ніжно,
Але доля — то річ є зрадлива.
Ну, навіщо, хто скаже, навіщо
Це нещасне життя погубила?..
І тепер тобі краще, ніж з нами
На землі цій брудній окаянній.
Я до тебе все лину думками,
Повертаюсь в той ранок весняний...
Щоб не спати — молюсь порожнечі,
А удень впізнаю тебе всюди.
Не являйся мені — тихо шепчу -
Там без мене тобі краще буде...
Не приходь, не приходь в снах щоночі,
Не тривож, не ятри мою душу!
Сни — жахіття, а, може, пророчі...
Я назавжди забуть тебе мушу...
14. 12. (2011)
2012
0 коментарів