Загублена душа (уривок)

В зимовій пустелі між брил та заметів,
Де небо – лиш сіра густа пелена,
Де криків не чути й благання до смерті,
Блукала чиясь одинока душа…
Так холодно й страшно… Безкраї простори
Мороз у кайдани навіки скував.
Лишилися в пам’яті теплі розмови
І ночі липневі червоних заграв.
Не відчай глибокий, не сум і розпука,
Не серце розбите ятрило її.
Байдужість та черствість і те, що забута
Всіма, кому вірила всі свої дні.
Тривожно, нестерпно в безкрайній неволі…
Віддатись дияволу сили нема.
А з богом миритися теж не виходить…
Порожня надія… Пустеля сумна…
А далі — там гірше. Голодні шакали
Вже, мабуть, напали на теплий ще слід
І зовсім вже скоро яскраво-багряним
Зручним покривалом покриється лід…

(другий аркуш загубився)

березень 2010 р.