Прощання з літом

Блоґ: Олег Герман

Життя завмерло, хоч іще не осінь…
Коли гуляла пристрасна жара,
Спливав час дуже швидко, та зі зливами
Туга прийшла в мою маленьку повість.
Момент прощання… Трохи мені жаль,
Що ми з тобою не були щасливими…

Сумний і радий з того, як не дивно,
Хоч змарнував, немов короткий день
Тебе і мрія схована за хмарами
Спустилася на землю та й грайливо
Кудись побігла. Здалеку лишень
Блиснули очі іскрами зухвалими…

Тепер прощай. Вини у тім немає,
Що сталось так і вистигла земля
Сумує вслід, а ти, змахнувши крилами,
Вже в небесах. Як завжди, відлітаєш
У інший край, та все ще вірю я,
Що там зустрінуть усмішками щирими…

01.09.2013р.

6 коментарів

Ви дорослішаєте, а поезія лишається на рівні 12 років… вона має також розвиватись.

Знайшов схожу за стилістикою поезію до вашої, тож не міг утриматись щоб не ознайомити і вас з нею

Чомусь не виходить у мене ніяк фотку вставити, хоча користуюсь базовою html-розміткою з правопису…
Тож знову ссиль кину
https://fbcdn-sphotos-f-a.akamaihd.net/hphotos-ak-ash4/q71/1231617_10201362365775088_1990497757_n.jpg

Виправлено:

коментар було видалено

Дякую за краплю позитиву!=)