Безсмертна пристрасть

Не згорає любов у вогні,
Плином часу стрімким не спотворена.
Усміхнися ж мені, як тоді,
Коли ми (вже й не зовсім малі)
Жили так, як в рожевому сні,
Безтурботливо.
Ледь чітким візерунком на склі
Вирізалися миті сумні.
І, здавалося, ми й цілий світ
Зачаровані.

Не кажи, що усе вже не так,
Що немає колишньої пристрасті,
А лиш присмак гіркий на устах.
Це неправда. Вогонь не зачах.
Він палає ще в наших очах
Переливчасто.
Не кажи, що не щирі слова,
Наша пристрасть безсмертна, однак
У буденності трохи вона
Притомилася.

Пам’ятай, що тебе я люблю
До нестями, без фальшу і сорому!
Пригадай нашу першу весну,
Захід сонця, легкий шум дощу,
Ніч коротку без крапельки сну
За розмовою.
Ми не зрадимо мрію свою!
Ніжно-ніжно тебе обійму
І побачиш любові красу
Незіпсовану.

© О. Герман