Олег Герман
Рейтинг
+223.14
Сила
795.17

Олег Герман

o-german

С Днём святого Валентина

Сокровищ много есть материальных,   Для них всегда найдутся тайники. Но есть ценнее в мире ненормальном, Его сложнее, в общем-то, найти… Морозным, снежным вечером февральским,   Срывая с крыш из снега пелену, Влетит в ваш дом, как будто в старой сказке, Янтарным светом, в ...
Читати далі →

Я мріяв часто, слухав шум дощу

Я мріяв часто, слухав шум дощу,

Любив так блюзу ніжні перебори…
Юнак звичайний, все ж таких доволі,
Бувало – долі, думав, не прощу…
Ласкавий голос чистого сумління
Юрба із ницих жадібних людей

Топтала в бруд липучий, наче клей –
Читати далі →

Актерская грусть

Живее всех живых, мертвее мертвых Твое молчанье, что застыло в такт Моим словам и вот он – наш антракт. Под дикий крик всех зрителей довольных Мы сцену покидаем просто так…   Ну, здравствуй, грусть, Вот так держусь!.. Давно не виделись и пусть В глазах печаль, Прошу, оста...
Читати далі →

Итог дуэли

(фрагмент из поэтической дуэли 20.01. - 21.01.2013)


Итог дуэли навевает грусть. Таким исходом, нечего гордится. Огня в словах давно я не боюсь… Гордыни нет – такой сложился принцип…   Давайте, друг, забудем про тоску, Увы, ни дать, ни взять, ни поделит...
Читати далі →

Без души

Не взывай к небесам с молитвой, Не ищи ничего в глазах!.. Ты издергал себя до нити, В искаженных живя мечтах… В гуще тех и иных событий Заблудился, теряя страх. Заигрался, судьбою битый, Забываясь чуть-чуть в словах…   Потерявший себя в той скуке Средь таких же слепых лю...
Читати далі →

Хрустальным звоном, эхом в голове...

Хрустальным звоном, эхом в голове…     В одно мгновенье – вдребезги, в осколки…       Разбит хрусталь и розы на земле…          Разбилась жизнь движением неловким…             О...
Читати далі →

Незаконченная история

Я знаю, все не просто так… И не случайна наша встреча. Ты помнишь тот осенний вечер И наш любимый старый парк?.. А я вот буду помнить вечно…   О чем сказала ты «не знаю» - Не понял я, дурак, тогда. Но были лишними слова И я остался тихо с краю, А ты, обидевши...
Читати далі →

Implicitum

Заплутаність, хаос і відчай, Любов та байдужість черства… В гарячому тілі душа, Узявши цей безлад за звичай, Свою дивну пісню співа.   І страхом й бажанням повита, Любові колишньої слід Стирає, а пристрасті плід, Вже соком натхнення налитий, В тузі і печалі закритий, Вкриває б...
Читати далі →

Невеселый акрокаламбур

Наверно, был я, все-таки, не прав. А, может, прав, но как быть с остальным?… Так ты скажи, неужто я без прав? Азарт к игре, как лезвием стальным, Лишь раз по шее…. – больше нет ловца… И  ты одна, как раньше, но постой!… Неужто боль от лишнего словца &ndas...
Читати далі →

Забуття

Мабуть із праведних мотивів
Чи то із помислів гріха,
Чи просто так зимовий вечір
Як чистий дар послав мені
Твої прекрасні ніжні руки?..
Чого ж хотіти можна ще
З німого відчаю, що вчора,
Неначе ковдра, огортав
Мене в журбі, а я вдивлявся
Відсутнім поглядом...
Читати далі →