Шановні читачі і блогери, хочу поділитися з вами планами на майбутнє. У зв’язку із затримкою виходу збірки «Игра под названием жизнь», який планувався ще на травень, я заново візьмуся за редагування віршів, що були написані до цього часу. Початково планувалося 35 віршів, потім 50....
Читати далі →

И  вновь вздыхаю, думая о Вас. Рассказ отдельный написать охота. Из чувств моих неведомая нота На стих ложится, только не сейчас. А  вдруг и Вы печальны в этот час…   Боюсь признаться сам себе я в этом, Оставил след в душе моей Ваш взгляд Разбивший тьму и ставший добрым...
Читати далі →

Прекрасна мить… Вдихнув на повні груди
Повітря чисте вечора твого
І ти, як знак, дорожчий усього
Спасіння, радості, а, може, потім згуби…
Як дежавю… Вогні вечірні міста
Горять так ніжно. Тепло на душі…
Давно не діти, наче й не малі,
А вс...
Читати далі →

Ну що ж, прощай… Ідеш від мене… Осінь. Де ти ступала – інеєм лежить Самотність. Зглянься ж хоч на мить! А я кричав колись, що з мене досить Твого повітря, вижовклих листків. Всього твого, та час вже пролетів… І ти ідеш отак без слів прощання… Згадай, як я ...
Читати далі →

Ти знаєш, про що мовчить ніч? Про що тихо зорі співають За чорними хмарами?.. Й навіть Їх відблиск нудних протиріч Цієї краси не порушить. І знов заглядають у душу... Не знаєш сама в чому річ?..   Ти бачиш осінній портрет… На ньому неначе весняні Красуються квіти кохання. І ча...
Читати далі →

Прости меня! Я знаю, как жестоки Раскаты грома, что звучат в душе. Открыв глаза, не видишь ты уже Сиянье звезд, а только их осколки. Теряя веру, я шагнул за грань… И ты одна осталась в этом мире.   Меня прости! Вновь светом моим стань Едва заметным, но таким любимым. Не дай мне ...
Читати далі →

Вчерашний кошмар превратился в реальность,
Но что-то немного не так, как во сне…
Хоть стены все те же, а, может, случайность
И все остальное придумал себе.

Всё ходишь, всё смотришь и нет ностальгии,
Одни только стены, молчанье вокруг.
Печали здесь нету, и н...
Читати далі →

Ты стоишь у окна вся в мечтах без надежды.
Заблудилась весна лишь в твоем ноябре.
За окном ходят люди, такие, как прежде,
Только нету покоя сегодня тебе…

Что-то стало не так в этом мире и странно,
Почему эти призраки так далеки.
Хоть, когда их не надо, прих...
Читати далі →

Экзистенциалистам посвящается

Темнота, звук шагов, ржавый скрип… Вот и заперта дверь в этот ад… Образ рая из тени возник. Возвращайся!.. Всегда буду рад.   Четкий тон, полутон, новый звук, Обративший молчанье в года Беспросветных скитаний и мук. Вот таким он ...
Читати далі →

Рассказав мне о чувстве взаимном, Вновь уйдешь… На прощанье рукой Мне помашешь и только с собой Я останусь один, словно в фильме. Только там не такая ведь жизнь… Прошепчу сам себе лишь: «Держись!» И пойду по тропинке пустынной.   Жар тех слов, той любви канонад...
Читати далі →