Намагайтесь уникати вищезгаданих рим і якомога менше римувати дієслова.
Іще: "І не боюся, що причиниш ти болю". Слово «біль» у знахідному відмінку не змінюється. А «нічо» — не годиться вживати у поезії…
Продовжувати варто! Але варто і прислухатися до критики. Розумію, що кожен вважає себе найкращим і на неї плюється, але повірте, похвала вбиває талант набагато сильніше. Особисто я люблю КОНСТРУКТИВНУ критику, оскільки саме завдяки їй ми бачимо свої помилки і продовжуємо розвиватися…
І ще хочеться додати: Незалежно від того, в який колір ми розфарбовані і під яким прапором ідемо, повинні залишатися ЛЮДЬМИ! Виборець — теж людина… В першу чергу людина!!! Ми можемо навіть поміняти громадянство і жити закордоном порядними чесними людьми, які сумлінно виконують свою роботу, готові завжди допомогти і зрозуміти. Політичні уподобання — теж добре, але не варто топити в лайні, кожного, хто не поділяє чиюсь особисту думку. Взагалі не проголосувати — дійсно свідчить про низький рівень свідомості людини, а якщо вона вже зробила вибір, то це її особиста думка. На додаток: До влади приходить той політик (політична партія), якого підтримала більшість, а не «хороший» чи «поганий».
«Ну ви й оксюморонна особистість)))))))» (с)
Про що ж тоді тут зазначалося, як не про особистісні характеристики?
Чому Ви не бачили моїх дописів про «наглих» людей, які мені з якоїсь причини не сподобались? Чи не тому, що таких немає? І врешті, яким генієм психології треба бути, щоб, не будучи знайомим особисто, зробити такий висновок про людину?
Якби питання звучало: «Що Ви думаєте про регіоналів?», то його метою справді було б прояснення думки автора, який (на превелике розчарування всіх опозиціонерів =)) написав про небажання людей іти голосувати. Люди мали можливість оцінити діяльність ПР, порівняти їх виборчу програму з програмами інших партій. Тобто вибір їх цілком свідомий, а якщо ні, то це вже їхні особисті проблеми. Тому ставити питання таким чином, як це написано у коментарі, те саме, що запитати думку автора з приводу людей, яким подобається синій колір…
(щоночі — не хочу — в очі — дівочі), (тобою — ти болю — собою — любов«ю — і кров»ю), (було — відчуло — забуло — зітхнуло — інші дієслова), (кохання — зітхання — прощання — розчарування), (поцілунки — пакунки — дарунки — візерунки....) — от Вам і повний набір рим для тринадцятирічної поетеси)) В різних варіаціях з цих слів можна (зліпити) скласти віршів так 25, не міняючи їх порядок розташування, а якщо його змінити і добавити ще якісь інші (хоча це необов«язково =)), то отримаємо взагалі необмежений простір для діяльності))
Успіхів і натхнення!
Закляклого образу мертва струна
Цариця натхнення в ній вічно жива.
Від болю до пафосу наче й не крок,
Мабуть трохи більше. Гордині шнурок
Застряглий на шиї і знов пустота –
Ну, як Вам, Романе примітка така?))
Я вів до того, що Ваш вчинок не набагато порядніший, а Ви в підтвердження моїх здогадів почали оцінювати мої особистісні характеристики)) При чому інтернет-залежність, також не до кінця зрозуміло, але якщо я вже «оксюморонна» особистість, то це не найбільший мій недолік)) Тільки я чомусь не звертаю посилену увагу на «креативщиків»… Що стосується моїх віршів «Графоман» і «Сучасна „поезія“», то це швидше вийняток у моїй творчості і є своєрідною відповіддю на закиди в мою сторону і стосуються обмеженого кола осіб, у даному випадку «поетів»… Прочитавши інші мої дописи, Ви навряд чи знайдете щось суперечливе…
Далі, з таким самим успіхом можна описувати всі випадки невігластва, які ми кожного дня бачимо вдосталь, але яка цінність таких дописів?..
Іще: "І не боюся, що причиниш ти болю". Слово «біль» у знахідному відмінку не змінюється. А «нічо» — не годиться вживати у поезії…
З повагою…
Я думаю, Ви зрозуміли моє зауваження…
Про що ж тоді тут зазначалося, як не про особистісні характеристики?
Чому Ви не бачили моїх дописів про «наглих» людей, які мені з якоїсь причини не сподобались? Чи не тому, що таких немає? І врешті, яким генієм психології треба бути, щоб, не будучи знайомим особисто, зробити такий висновок про людину?
Успіхів і натхнення!
З теплом, Олег
Цариця натхнення в ній вічно жива.
Від болю до пафосу наче й не крок,
Мабуть трохи більше. Гордині шнурок
Застряглий на шиї і знов пустота –
Ну, як Вам, Романе примітка така?))
Знову ж таки ситуація в кінотеатрі…
Далі, з таким самим успіхом можна описувати всі випадки невігластва, які ми кожного дня бачимо вдосталь, але яка цінність таких дописів?..
З розумінням, Олег
З повагою…