Олег Герман

Будьте, в першу чергу, собою!

В тому й проблема…

Не вважайте мене надто прискіпливим, та я вважаю, що поезія повинна бути поезією, а не хаотичним набором слів.

хм… нічого гріха таїти, справді розвеселило =)

Тоді відрахуйте 5 коментарів угору і почитайте =)

Римуючи «не було — не було», в якому випадку Ви мали на увазі окситонну, а в якому парокситонну клавузулу?

Віра у власну унікальність — найпоширеніший міф… В силу свого, мабуть, юнацького максималізму, Ви плюєтесь на психологів і взагалі інакодумців, та пройде час — прийде розуміння…

Ви праві, «Твоє ім'я лиш в Бога в голові» — набагато дотепніше=)

А хто сказав, що Ви — не такий, як інші?..

«Твоє ім'я лиш в Бога в голові» — цікава фраза… Мабуть багато хто її цитуватиме нарівні з «Давай, до свиданья» =)

Очі ніколи не брешуть.

Ми говорили не про «повні уявлення», а розглядали конкретну ситуацію. Навряд чи є необхідність мірятись ерудицією. Я свою позицію обгрунтував, Ви маєте право її не сприйняти, не отримавши при цьому насолоду від деструкції=)

Ви тричі вживаєте слово «я» в одному реченні… Може, все ж, варто звернутися до психолога?..

Якщо вже дуже цікаво, то існує версія, що Булгаков перекрутив слово «Фаланд» для створення імені «Воланд», бо в той час цікавився німецьким окультизмом…

Деградація- не найкращий спосіб стати унікальним. («жарт і не зовсім» (с))

Не зовсім… Булгаков, щоб захиститися від критиків, спеціально поміняв усі імена біблійних героїв. Воланд не став виключенням і, тим більше, фонетичним варіантом Велунда=)

Може, Ви мали на увазі Велунда?..

Гарно, але багато демонстративності. Надто часто вживається слово «Я». Ви намагалися замаскувати цей «твір» під такий собі крик душі, — не зовсім вдала ідея. Кожному здається, що його почуття унікальні, та насправді це зовсім не так і зрештою ми ще більше переконуємося в тому, що такі, як всі інші, а, може, навіть й гірші. Подібні роздуми можна записувати у щоденнику, довіряти кращому другові або психологу, та в блоговій мережі такі публікації не мають великого успіху…

Воланд — літературний герой Булгакова («Майстер і Маргарита»). На мою думку, було зайвим його сюди «вплітати». Щодо екзистенціалізму, то даний твір повністю відповідає його критеріям. Не сподобався, щоправда, спосіб вираження, тому й негативна оцінка.

Чесно кажучи, ніколи не цікавився інтимним життям Гітлера=) Мене ледь вистачило прочитати «Mein Kampf» в українському перекладі і то закрались сумніви з приводу того, що ця книга була написана однією людиною… Об"єктивної інформації більше ніде не знаходив.
Якщо виходити з точки зору психофізіології, то сексуальне задоволення і задоволення отримане від розбитого об стіну мобільного телефону — різні за структурою і етіологією. Можливо, в чомусь Ваше зауваження слушне, але ставити конструктивний елемент (секс) і деструктивний (руйнація) в одну патогенетичну групу не слід.