Зрозуміло… Це просто назва.
Щодо власне студентської тематики, то переказувати старі анекдоти про викладачів у віршованій формі — невартий уваги захід. Якщо говорити про конкретних осіб — може «вилізти» небажаними наслідками. А щодо студентської лірики, то вона така ж як і в інших…
А ще одне зауваження, яке стосується порогу "+15"… Щоб його досягти, требе, щоб позитивно оцінили 15 чоловік, тих, хто недавно зареєструвався або 4 таких, як, припустимо, я зараз. Це теж не зовсім справедливо…
Так то воно так, пане Вишинський, але трохи й не так...) «вкурсі» — досить обмежений ресурс і більшість учасників знайомі особисто. Багато хто залишає «плюсики» суто в знак дружньої підтримки чи ще з якихось розрахунків. Той, хто ставить «мінус» виглядає злим тролем)) От я, наприклад, звик оцінювати практично кожен пост, який читаю, але щоб не виглядати отим, кого згадав вище, ставлю й позитивні оцінки, бо з усіх і так вистачає моїх «жовчних» коментарів))
Це ні на що не схоже, якщо вже на те пішло… Серйозні дописи не мають такого успіху, як всяка маячня… Складається враженнь, що нинчє інтілєкт — ні крута…
Я теж так думав, поки мені доступно не пояснили, що тут можна ділитися враженнями про вивіску над входом у магазин, бабцю, що нагрубила на вокзалі, запитати, що буде цікавого на вихідні тощо… Блогосфера ж…
Тому й самотня, що публічна… Така людина змушена приховувати свою справжню сутність. Вона потрібна людям суто завдяки своєму таланту, а всі інші якості залишаються непоміченими. Вкінці, вона розуміє, що перетворилася в ляльку, гарну, ту, якою захоплюються, але нікому непотрібну…
Щодо власне студентської тематики, то переказувати старі анекдоти про викладачів у віршованій формі — невартий уваги захід. Якщо говорити про конкретних осіб — може «вилізти» небажаними наслідками. А щодо студентської лірики, то вона така ж як і в інших…